Предприятия группы Метинвест Feedback

ПРАТ «АКХЗ»
Results
 

Авдіївський коксохім замінив пошкоджені обстрілами вікна в квартирах малозабезпечених городян

14 Березень 2016

Авдіївський коксохімічний завод завершує програму заміни пошкоджених обстрілами вікон у будинках і квартирах соціально незахищених мешканців міста. На це Група Метінвест спрямувала 1 млн грн.

Така допомога призначена для самотніх людей похилого віку, інвалідів I, II і III груп, матерів-одиначок та багатодітних сімей.

Завод взяв на себе придбання віконних блоків і склопакетів. Роботи з їх встановлення виконали волонтери.

Нові пластикові вікна вже отримали 160 родин. Волонтерам залишилося усунути пошкодження ще в 41 квартирі. Загалом буде замінено 344 віконних блоків і 200 склопакетів.

- Авдіївський коксохімічний завод виконав велику роботу з відновлення житлових будинків, соціальних об'єктів і комунікацій міста. Ми зробили все можливе, щоб авдіївці знову жили в теплі та затишку, - говорить генеральний директор АКХЗ Муса Магомедов. – Без нових вікон ця робота була б неповною. На жаль, не кожна сім'я в Авдіївці сьогодні може дозволити собі замінити склопакети. Тому ми вирішили допомогти найбільш нужденним категоріям городян.

Серед тих, хто отримав підтримку, – інвалід Сергій Листопад. Минулої зими снаряд зруйнував фасадну стіну його будинку, розбилися вікна.

- У міській раді нам виділили будматеріали на відновлення будинку. Але про заміну вікон мови не йшло. Так ми й прожили рік з розбитими вікнами, затягуючи дірки підручними матеріалами, - розповідає Сергій Миколайович. - Величезна подяка заводу! Якби не допомога коксохіміків, не знаю, коли б змогли самостійно полагодити вікна.

У результаті обстрілу було пошкоджено й житло інваліда Світлани Гайкової. Снаряд розбив кухню, повилітали вікна. Відновила зруйноване мобільна бригада волонтерів громадської організації «Відродження». Вставити віконні блоки допоміг завод.

- Уся пенсія йде на ліки. А ще якось треба харчуватися. Так що про купівлю вікон я навіть і не думала. Рік жила із забитими вікнами, як кріт. А з моєю хворобою мені потрібно більше сонячного світла. Мені жити не хотілося, - згадує Світлана Олександрівна. – Велике спасибі коксохімікам, що не залишили в біді! Зараз будинок змінився, багато сонячного світла, краса. Знову захотілося жити.